Пропонуємо увазі цікавий уривок із майбутньої книги споминів Михайла Чайковського про його козаків на службі в Османській імперії.:
Через кілька днів отримав рапорт підполковника Слубіцького, що шестеро осавулів з ескадронів другого полку дезертирували; то був протест чином перед вояками проти походу в Азію.
Послав некрасовців і старовірів з капітанами Усаковським і Євсєєвим, і надвечір привели п’ятьох дезертирів, як хортів на повідках, шостий втік на австрійському кораблі.
Знав з найменшими пожробицями, що план і програма того дезертирства вийшли від пана Калінки у Стамбулі, знав прізвища офіцерів, які намовили тих бідолах-осавулів виконати план, і тих, які дали гроші на дорогу; знав про все.
Негайно наказав зібрати воєнний суд для слідства і засуду винних згідно з правом. Призначив у той суд усіх офіцерів другого полку, які були замішані у тій справі разом з одним з капеланів, а підполковника Слубіцького — головою суду.
Гадав я, що їх засудять до розстрілу, і готувався їх помилувати, навіть без пониження у званні. Але так не вчинили. Присудили їх до побиття різками, зголення половини волосся на голові та половини вусів і три роки носити кайдани.
Коли мені принесли той вирок, відповів, що гидую такими ганебними карами для підофіцерів і поляків, тож вирішив відправити винуватців і вирок для них до Стамбула, хай військовий міністр і велика військова рада вирішить їхню долю. Просили мене, щоб не робив того, бо видадуть інший вирок. Відмовив і відправив усе до столиці. Не дав жодних коментарів, тільки просив про поблажливість для збаламучених молодиків. Відвезти та передати у руки влади всіх дезертирів я наказав офіцерові, який дав гроші на дезертирств. Усе було зроблено якнайретельніше.
Після цього випадку Другий козацький полк ступив на шлях військового обов’зяку і дисципліни та став добрим кіннотним полком — у бою напевно був би тим, чим був Сьомий полк уланів генерала Кваснєвського, яким можна було закомандувати «Ану суньтеся!», і напевно посунулися б і пройшли через якусь нову Сомосьєрру.
